2019-04-26

Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

Багряна А.

26 квітня 1986 року. У цей день три десятиліття назад сталася одна з найтрагічніших подій в історії всього людства, найжахливіша подія нашої держави – аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Звістка про техногенну катастрофу облетіла увесь світ. Спочатку ситуацію особливо не висвітлювали, але з часом замовчувати очевидні факти стало неможливо. І довелося таки визнати, що на Чорнобильській АЕС сталися потужні вибухи. Люди самовіддано боролися з наслідками катастрофи. Радіаційна стихія призвела до тяжких наслідків, у результаті яких постраждали тисячі людей, рослинний і тваринний світ, величезні масиви землі.

Про Чорнобиль не говорять у минулому часі, бути обізнаним, вшановувати пам’ять жертв радіаційних аварій та катастроф — це настанови сьогодення. Дошкільнята старшої групи «Сонечко» Волошинівського НВК ім. Р.Лужевського щорічно вшановують пам’ять цих днів. Сьогодні вони прослухали розповідь «Чорні крила біди» , переглянули відео  «Чорнобиль. Як це було…» , зробили аплікацію «У трагедії Чорнобиля не має минулого…»

Низький уклін усім героям — ліквідаторам, які ризикували своїм життям, за їхню відвагу, мужність та любов до Батьківщини.

Квичола У.В.,

вихователь старшої групи «Сонечко»

дитячого садка «Волошка»

Волошинівського НВК  ім. Р. Лужевського