А ти на небо зовсім рано полетів,
В обійми Бога, що прийняв тебе до себе.
Розлуки з рідними ти не чекав і не хотів,
Залишив біль і смуток, що без тебе…

Минув рік із дня, коли наша громада втратила відданого сина України, Героя і захисника, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Його ім'я назавжди залишиться в серцях односельчан і стане прикладом незламності, самопожертви та любові до рідної землі.

Народився Юрченко Олександр 31 жовтня 1979 році у Волошинівці, тут відвідував дитячий садок. А вже освіту здобував у столичній школі, бо родина переїхала до Києва. Хлопчина ріс і розвився на рівні зі своїми ровесниками. Займався боксом. Мав багато друзів. У мирному житті працював охоронцем. Став на захист Батьківщини ще в 2016 році, служив в президентському полку. У перші дні війни Олександр, не вагаючись, став до лав захисників України. Його мужність, вірність обов’язку і патріотизм викликали захоплення та повагу товаришів по службі.

Сьогодні ми згадуємо про його героїзм зі сльозами на очах, але з гордістю в серці. Нехай подвиг Юрченка Олександра стане символом незламності для майбутніх поколінь, а наша громада завжди пам’ятатиме того, хто пожертвував своїм життям заради нашого мирного майбутнього.

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях та в наших діях. Вічна пам’ять і слава Олександру!

Світлана ДАВИДЕНКО,

керівник гуртка «Юні музеєзнавці»