|

Сьогодні минає 11 річниця загибелі нашого Воїна, Захисника, Людини з великої літери – Руслана Лужевського.
5 травня 2014 рік… Це день, коли серце Героя перестало битися. Але пам’ять про нього жива у серцях рідних, побратимів, односельців.
Руслан Лужевський загинув, виконуючи свій обов’язок — до останнього подиху, до останнього бою. 5 травня 2014 року майор Руслан Лужевський отримав чергове бойове завдання – забезпечити «зелений коридор» для колони українських військових, що вирушала для звільнення від терористів Слов’янська. Біля селища Семенівка група потрапила в засідку, під обстріл із трьох сторін. В бою Руслан був двічі поранений, але продовжував вести вогонь, загинув на місці бою.
Його усмішка, сила духу, доброта та мужність — назавжди в нашій пам’яті. Вихованці гуртка «Юні музеєзнавці» вшанували світлу пам’ять хвилиною мовчання Лужевського Руслана.
Цей біль не вщухає, але водночас — не згасає гордість. Ми пам’ятаємо… Ми вшановуємо... Ми боремось далі — за тих, хто вже не з нами, за майбутнє, заради якого вони пішли у вічність.
Схиляємо голови. Слава Герою! Вічна пам’ять!
Світлана ДАВИДЕНКО,
керівник гуртка «Юні музеєзнавці»
|