2021-10-04

Напередодні Дня працівника освіти  працівники Волошинівського НВК ім. Р. Лужевського відвідали Качанівський парк - один із найбільших пейзажних садів у Європі, одне з семи чудес України та унікальну історико-культурну пам’ятку Тростянецький дендрологічний  парк, який є одним з кращих ландшафтних парків в Україні.

Національний історико-культурний заповідник «Качанівка» - садиба в селищі Качанівка Ічнянського району Чернігівської області на берегах річки Смош. Створений 1981 року на основі палацового ансамблю та парку дворянської садиби, заснованої в 1770-х роках. В лютому 2001 року парку надано статус національного.

Урочище Качанівка розкинулось на околиці села у горбистій місцевості. Верхнє плато займає палацовий комплекс будівель, які є пам'ятниками архітектури, нижнє - мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатром.

Качанівка – палацово-парковий комплекс, що отримав статус національного історико-культурного заповідника. Це одне з семи чудес України і існує, як мінімум, сім причин відвідати це чудове місце. В Україні була достатня кількість маєтків магнатів, які могли б посперечатися за пишною розкішшю з європейськими, але майже всі вони були знищені в кривавому вирі минулого століття. Перша світова, революція, боротьба з церквою та «буржуазною» культурою, військові дії другої світової, окупація, післявоєнне лихоліття – усі ці буремні події не мали жалю не лише до людей, а й до об’єктів культури. Сьогодні Качанівка єдине місце, що може докладно розповісти про життя можновладців та культурної еліти вісімнадцятого – дев’ятнадцятого сторіч.

Національний історико-культурний заповідник вражає своїми масштабами: 550 гектарів, що включають 430 гектарів парку та 120 гектарів водної гладі, зібраної у вісімнадцять ставків, озер та озерець. Щоб зрозуміти наскільки це багато, достатньо уявити, що довжина великої паркової дороги сягає 60 км.

На території Качанівки збереглася переважна більшість будівель, у тому числі:

палац із флігелями (класицизм, XVII – ХХ ст.); альтанка Глінки (XVIII ст.); Георгієвська церква (ХІХ ст.); водонапірна вежа (ХІХ ст.); будинок електростанції; будинок квартира завідувача двору, будинок електротехніка, казарма та інші службові приміщення (усього 13 будівель).

В дев’ятнадцятому сторіччі Качанівкою володіли меценати Тарновські, що створили у власному маєтку культурний центр, до якого належала переважна більшість відомих нам класиків української культури середини дев’ятнадцятого століття, від Тараса Шевченка до Марко Вовчок. У альбомі близько 600 підписів тогочасних діячів мистецтва, особливо варто відмітити: композитора Глінку, що написав тут оперу «Руслан та Людмила» (на пам’ять про цю подію альтанку де він творив названо альтанкою Глінки); автора опери «Запорожець за Дунаєм» композитора Гулак-Артемовського, який співав у хорі розташованої на території маєтку Георгієвської церкви, що й досі збереглася; Іллю Репіна, що малював тут свою славетну картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», використовуючи старовинну зброю з особистого музею господаря маєтку (Василь Тарновський зібрав вражаючу колекцію українських старожитностей, яка містила навіть особисті речі Богдана Хмельницького та Івана Мазепи); письменників Миколу Гоголя та Пантелеймона Куліша; живописців Михайла Врубеля, Миколу Ге; видатного актора Михайла Щепкіна та багато-багато інших.

Качанівка – це чарівна природа сповнена надзвичайної енергетики. Паркову зону створювали з особливою любов’ю, перед садівниками було поставлено завдання вдосконалити природу, сформувавши з зеленого плетива чарівні пейзажі, які й сьогодні можуть порадувати око – «Інтимний скверик», «Романтичні руїни», «Повітряний місток» та інше.

Свого розквіту маєток досяг у часи Василя Тарнавського, який колекціонував не лише зброю, а й рослини – з того часу в парку розкошує понад 40 видів дерев та 30 видів кущів, що утворюють безліч галявинок, де можна відпочити. Існує думка, що саме енергетичні особливості паркової зони Качанівки приваблювали митців. Але, навіть якщо ви не вірите в енергетику, погодьтеся, що природа, яка надихнула Миколу Гоголя на безсмертні «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», безумовно, варта того, щоб на неї подивитися.

У липні 2018 р. на території садиби у Качанівці проходили зйомки популярного в Україні та Польщі серіалу «Кріпосна».

Наша екскурсія продовжилася у  Тростянецькому дендрологічному парку, є одним з кращих ландшафтних парків в Україні. Знаходиться в селі Тростянець Ічнянського району Чернігівської області, на річці Тростянка. Розташований на території 204,7 га.

У минулому територія парку була степовою рівниною, перетнута ярами і балками, що примикали до болотистої долини, якою протікала р. Тростянка. Найближчі ліси знаходилися в 6-10 км., а на території сучасного парку ріс дубовий гай (300 дубів віком 250 років, частина з яких збереглася до сьогоднішніх днів). Засновником дендропарку є предок останнього українського гетьмана Павла Скоропадського - Іван Скоропадський. Будинок і служби маєтку споруджені в 1833 році, створення парку почалося через рік. Перші дерева були посаджені в 1834 році в балці Боговщина. Головним елементом паркового комплексу є чотири ставки: Великий, Куциха, Лебединий і Безіменний (нині Комсомольський). До кінця 30-х рр. на польових землях вже росло багато берези, липи, клену, дуба і хвойних. На початку 40-х рр. в парку з'являються дерева з Петергофського, Ризького, Нікітського ботанічних садів, з саду В. Каразіна під Харковом. У 50-х рр. садівники з Петергофа розробили план парка. Доріжки, прокладені по всій території парка, підводили до найкрасивіших і оригінальніших місць. Найбільше розширення парку випало на 60-і рр. XIX століття.

Впродовж 1866-1879 років було насипано Дідову, Ротонду, Сторожову, Волохату гори. Долини між ними були засаджені хвойними, переважно ялівцем. Роботи зі створення Швейцарії тривали більше 30 років, до смерті Скоропадського. І. Скоропадський помер 23 лютого 1887 р. На горбі, насипаному Скоропадським біля Першотравневої поляни, поставили мармуровий пам'ятник, замовлений Іваном Михайловичем за декілька років до смерті. Після смерті господаря (1863) маєток успадкував Павло Скоропадський, тут пройшло його дитинство.

З приходом радянської влади парк знаходився у веденні місцевого радгоспу, в 1940 році був реорганізований в дендрологічний заповідник, а в 1951-му став структурною одиницею Центрального ботанічного саду Академії наук.

Зовні парк - це лісовий масив у монотонній долини, а в центрі - це оригінальний гірський ландшафт з крупними горбами і озерами, які за задумом Скоропадського повинні були нагадувати Альпи. Флора парку дуже багата - тут велика кількість хвойних і листяних рослин. Поряд з аборигенними видами рослин в парку зростають представники флори Північної Америки, Далекого Сходу, Китаю, Японії, гірських районів Криму і Кавказу. У складі дендрофлори парку налічується 783 види і форми деревно-чагарникових порід. У парку влаштовані невеликі ставки, на одному з них живуть лебеді. Доріжки в парку прокладені таким чином, що за кожним поворотом, або горбом відкривається якась нова панорама, яка не повторюється з вже побаченими пейзажами.

Працівники  НВК вдячні за організацію екскурсії туристичній агенції «МАКІНТУР» - Анні Василівні Деркач  за наш хітовий відпочинок. Будемо звертатись до Вас ще й рекомендувати іншим. Ви справжні професіонали.

Ми всі дуже задоволені екскурсією, адже отримали  стільки позитивних вражень і емоцій! Це неповторний відпочинок…

Н. Ковальська,

заступник з навчально-виховної роботи

Волошинівського НВК ім. Р. Лужевського