2016-05-11

З нагоди другої річниці трагічної загибелі Героя України Руслана Лужевського Волошинівському НВК ім. Р. Лужевького пройшла лінійка пам`яті.

У вестибюлі закладу зібрались учні 1-10 класів. Біля куточка, присвяченого Р. Лужевському, корзини квітів, горить свічка, звучить пісня «Мамо – не плач, я повернусь весною…». Відкрила лінійку директор НВК Прядка Л.Т.

Минуло два роки, та не вщухає біль втрати, не висихає материнська сльоза, чекають батька діти, дружина – чоловіка, сина чекають батьки. А в стінах школи він залишився назавжди. Кожного, хто відкриває двері закладу, зустрічає Руслан суворим поглядом та благословить на навчання і добрі діла.

Справу Руслана у захисті своєї держави від російського агресора продовжують його односельці. На сьогодні вони всі герої, бо захищають мирний спокій кожного.

Хвилиною мовчання вшанували пам'ять Руслана Лужевського і всіх загиблих на Сході воїнів.

Після лінійки учні 9-10 класів поклали корзини квітів до меморіалу та могили Р. Лужевського, а також побували на поминальній панахиді, що проходила на цвинтарі. Сюди з’їхались товариші, друзі, курсанти Академії СБУ, побратими, односельці, щоб вкотре вшанувати пам'ять людини, яка віддала своє життя за свободу і незалежність держави, за мирний наш спокій.

Багато спогадів було про Руслана від працівників Служби Безпеки України. Його смерть – це втрата справжнього офіцера, професіонала, який не міг вчинити інакше: на небезпечне завдання пішов добровільно, і в сутичці з ворогом прийняв на себе перший бій і вогонь. Тому із вдячністю схиляють посивілі голови його колеги, тому що в двогодинному бою ціною свого життя врятував побратимів.

До підніжжя обеліска лягають троянди, гвоздики, корзини живих квітів. А це значить, що пам'ять про Руслана Лужевського не згасає, вона житиме вічно.

Давиденко С.І.

Керівник музею Борщівських боїв

Волошинівського НВК ім.Р.Лужевського