2016-02-17

Відлуння Афганістану

Війна! Коли чуєш це слово, то відразу уявляєш собі щось велике і жахливе!

Війна! Вся історія нашого народу пов’язана з постійною загрозою іноземного вторгнення, з необхідністю відстоювання своєї свободи і незалежності.

Друга світова війна, війна в Афганістані, у Чечні, Косово, сумні події на Сході України… Різні дати і причини. А об’єднують їх сльози матерів, вдів, сиріт.

Афган… Для безліч українських родин це слово назавжди стало грізним знаком біди, символом непогамованих душевних мук і безутішного горя.

Ще довго бентежитиме душі прийдешніх поколінь запитання: в ім’я чого загинули й ставали каліками тисячі й тисячі юних співвітчизників у далекому Афгані? Хто конкретні винуватці трагедії народів і народностей приреченого на згин Радянського Союзу?

1975 рік! Квітень! У Афганістані відбулась революція. Молода республіка нагадує вулкан перед виверженням, що час від часу вибухає у різних провінціях повстаннями та заколотами. Маджахедівські банди вороже ставляться до будівників афганського соціалізму, влаштовуючи жорстокі розправи. Вбивають генерального секретаря народно-демократичної партії Афганістану Таракі, від уряду якого до Москви надходили прохання про військову підтримку.

Згідно радянсько-афганського Договору про дружбу, добросусідство й співробітництво на політбюро керівництвом Радянського союзу прийнято рішення про введення обмеженого контингенту військ в Афганістан. Але ніякого Указу Президії Верховної Ради СРСР чи якогось іншого чинного державного документу не було оформлено. Усі розпорядження віддавалися усно, аби не залишити для історії слідів чергового злочину керівництва компартії Радянського Союзу.

Саме на підставі телефонних розпоряджень 24 грудня 1979 року за підписом Міністра оборони маршала Устинова у відповідні армійські частини була відправлена директива про введення і розміщення в Афганістані радянських військ. А наступного дня о 15 годині перші бойові підрозділи Збройних сил Радянського Союзу перетнули кордони і вступили на землю Афганістану.

А чи не можна було б для нас у мирний час обійтися без власних жертв, іншими засобами допомогти республіці Афганістан у становленні спокою і миру?! Свідок Бог, наші солдати ступали на афганську землю без комплексу завойовників, чесно виконуючи обов’язок, вони свято вірили, що захищаючи високі інтереси батьківщини, виконують інтернаціональний обов’язок перед дружнім народом. Цивільне населення Афганістану не проявляло ніякої ворожості до непроханих гостей.

Та вкінці лютого 1980 року з Москви надійшов категоричний наказ  разом з афганською армією здійснили рішучу бойову операцію з метою знищення озброєних маджахедівських банд. Це означало, що радянські війська силоміць втягувалися у братовбивчу громадянську війну в Афганістані, яка тривала майже 10 років.

Коли слухаєш про героїчний подвиг і смерть наших юнаків у Афганістані, серце пронизує гострий біль. Скільки ця війна знищила і покалічила фізично і духовно?!

Згідно з офіційними даними крізь пекельне афганське горнило пройшло 546255 чоловік. Вбито і померло від ран – 13833, поранено – 49985, пропали безвісті - 380.Стало безнадійними інвалідами - 6669 осіб.

Призовників з України полягло в Афганістані понад три тисячі чоловік.

Про все це дізналися старшокласники Волошинівського НВК імені Героя України Руслана Лужевського під час зустрічі з воїнами – афганцями, яка відбулася 16 лютого 2016 року. Організаторами зустрічі виступили апарат Волошинівської сільської ради на чолі із сільським головою Макаренко Ларисою Вікторівною та працівники сільського будинку культури. В теплій невимушеній атмосфері зустрічі учні дізналися про бойовий шлях односельців Майстренка Володимира Васильовича та Пєшкова Віталія Сергійовича, які на власному досвіді знають про тяжкі шляхи афганської війни. Голова районної ради ветеранів Афганістану Рощин Сергій Миколайович не лише розповів про свій бойовий шлях, а й про роботу військової авіації у складних гірських умовах.

З вітальним словом виступив голова Баришівської районної державної адміністрації Микола Іванович Стельмах, який вручив ветеранам пам’ятні знаки з нагоди річниці виведення радянських  військ з Афганістану.

Не залишилися учасника свята без подарунків, які приготувала для них керівник місцевого господарства «УБА – Агросвіт» Малюта Тетяна Олександрівна.

Сповнені вражень, старшокласники поверталися в стіни рідного закладу, активно обговорюючи почуте, порівнюючи з подіями, які відбуваються нині на Сході України. Шкода, що і їх поколінню доводиться дізнаватися про війну не зі сторінок підручників.

Вчитель Київщинознавства

Волошинівського НВК ім. Р. Лужевського

Полуцька В. В.